Протягом десятиліть дефіцит води був сформульований експертами у всьому світі як криза, гострий, але тимчасовий зрив, який можна було вирішити за допомогою реагування на надзвичайні ситуації та повернення до історичних норм. За даними Організації Об'єднаних Націй Глобальне банкрутство води Звіт (2026), це кадрування зараз небезпечно застаріло. Системи водопостачання більше не просто піддаються стресу, а незворотно пошкоджені: умова, яку ООН визначає як банкрутство води.
Банкрутство води має дві визначальні характеристики.
- По-перше, втрата води: суспільства виводять і забруднюють більше води, ніж природно оновлюється через річки, ґрунт та опади.
- По-друге, незворотність: довгостроковий водний капітал, такий як водно-болотні угіддя, льодовики та ґрунт, були деградовані до відновлення.
Ця динаміка тісно пов'язана зі зміною клімату і тепер діє в масштабах та інтенсивності, що перевищують адаптаційну здатність: хронічне виснаження підземних вод, надмірне розподілення річок, широке забруднення, деградація земель та ґрунтів та вирубка лісів.
Наслідки глибокі. Три чверті світового населення живуть у країнах, що не мають водопостачання, і близько чотирьох мільярдів людей стикаються з серйозним дефіцитом води щонайменше один місяць на рік. Дефіцит води все більше пов'язаний із зростанням продовольчої та енергетичної небезпеки, великими економічними втратами, міграційним тиском та геополітичною напруженістю. Через глобальні ринки та ланцюги поставок виявляються навіть водозахищені країни та компанії.