Економічне обґрунтування життєстійкості: критичний фактор ризику

З огляду на посилення мінливості ринкового середовища організації зазнають дедалі інтенсивнішого тиску взаємопов'язаних ризиків. Фізичні небезпеки, зокрема стихійні лиха, становлять пряму загрозу безперервності роботи та фінансовим показникам, погіршуючи життєстійкість організації. Ця динаміка зовнішнього ринку ускладнює ландшафт ризиків, унаслідок чого підприємства мусять надавати першорядної ваги стратегіям захисту від цих ризиків, щоб зберегти свою конкурентоспроможність за умов швидкої трансформації економіки.

Перейшовши з посади Генерального директора з управління ризиками в SFS, Inc. на нову посаду Головного виконавчого директора, я був вражений, що і на попередній, і на новій посаді тепер доводиться виконувати ще й обов'язки головного спеціаліста з забезпечення життєстійкості. Робота в департаменті управління ризиками навчає, перебуваючи в захисті, здійснювати кількісну оцінку впливу, оцінку ймовірності та обчислення очікуваних втрат. Працюючи заради зростання бізнесу (у нападі), звертаєш більшу увагу на можливості просуватися та конкурувати. Відсутність зусиль для адаптації до ринкових чинників, з одного боку, створює матеріальну загрозу для існуючого бізнесу, а з другого – зводить нанівець будь-які шанси на конкурентний прогрес.

Згідно з нещодавнім дослідженням, існує переконлива кореляція між захистом від природних небезпек та покращенням показників бізнесу. Компанії, які успішно оптимізували свій бізнес, зменшили вразливість до природних небезпек і виконали порівняльний аналіз викидів, щоб покращити конкурентоспроможність у глобальному ланцюжку постачання, помітили значні результати. Дані відображають не лише втрачені можливості, але і справжні корпоративні ризики, до яких керівництву компаній слід ставитися з такою ж пильністю, як і до кібербезпеки чи дотримання регуляторних вимог.

• 50 відсотків компаній, які звертають увагу на життєстійкість, досягають щорічного зростання доходу понад 10 відсотків (1).
• За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), до 2030 року еквівалент 80 мільйонів робочих місць на повний робочий день буде втрачено через тепловий стрес (2).
• За даними Gallagher Re, у 2024 році залишилися незастрахованими 263 мільярди доларів збитків, пов'язаних з катастрофами, а це 63 відсотки загальних економічних втрат (2).

Ці дані відображають фундаментальний принцип ризику: організації, які реагують на малоймовірні ризики ще до їх реалізації, здобувають конкурентну перевагу та акціонерну вартість, тобто водночас вони досягають зростання.

Кількісна оцінка втрат унаслідок бездіяльності

Фінансові наслідки бездіяльності так само помітні:

• Компанії зазнають приблизно 40-відсоткової втрати річного прибутку за десятиліття через збої в ланцюжку постачання (1).
• Природні небезпеки спричиняють майже 30 відсотків щорічних простоїв виробництва, а у вразливих секторах економіки можуть позбавляти навіть річного прибутку (3).
• Опитування Бейна, проведене 2024 року, показало, що 41 відсоток опитаних операційних керівників поставили підвищення життєстійкості на друге місце за значущістю, тоді як перше місце посіло скорочення витрат (2).

Стратегію життєстійкості слід не оцінювати за показниками зростання прибутку, а розглядати як дохідність, скориговану на ризик. Компанії, які впроваджують стратегії життєстійкості, досягають таких результатів:

1. Уникнення критичного падіння внаслідок малоймовірного ризику (40-відсоткове падіння прибутку від збоїв) (1)
2. Захоплення звільненого ринку (вихід на кращі позиції у разі неминучого збою)
3. Отримання частки ринку (від конкурентів, які не підготувалися)
4. Зменшення волатильності прибутку (яке ринок винагороджує більш високими оцінками)

Алгоритм оцінки ризиків на основі даних

Щоб допомогти підприємствам подолати цей зовнішній тиск та розробити бізнес-стратегію стійкості, Siemens розробив Цифровий оптимізатор бізнесу (DBO™) – безкоштовний комплексний інструмент, за допомогою якого організації можуть у цифрах розрахувати, як налаштовувати бізнес-стратегію для своїх об'єктів.

DBO використовує дані з кількох надійних джерел: Агентства з охорони навколишнього середовища (EPA), Міністерства енергетики США (DOE), Федерального агентства з надзвичайних ситуацій (FEMA) та Національної лабораторії відновлюваної енергетики (NREL), щоб надати підприємствам:

• Точну оцінка їхніх ризиків стихійних небезпек і поточного вуглецевого сліду
• Індивідуальні сценарії та рекомендації на основі конкретних цілей та потреб
• Детальні прогнози рентабельності інвестицій в інноваційні технології, наприклад сонячні електростанції чи установки когенерації з системами зберігання електроенергії та тепла

Маючи мінімальні вихідні дані — лише адресу, тип і розмір будівлі — DBO може скласти оцінку ризиків природної небезпеки та базовий вуглецевий слід, рекомендувати оптимальні комбінації технологій для досягнення цільових показників із мінімізацією витрат, а також обґрунтувати рішення не здогадами, а результатами комплексного аналізу.

Кібербезпека є такою ж важливою, як і визначення проактивної стратегії усунення ризику природної небезпеки. Незабаром DBO могтиме здійснювати оцінку, на підставі якої компанії зможуть захистити свої дані та залишаться стійкими перед багатьма викликами сьогодення.

Зрештою, питання, яке доводиться зараз вирішувати керівництву компаній і відділам контролю ризиків, полягає не в тому, чи є розробка стратегії життєстійкості необов'язковою, а в тому, чи можуть вони дозволити собі фінансові та операційні наслідки нехтування цими матеріальними ризиками.

Література

(1) McKinsey, “The triple play: Growth, profit, and sustainability” (серпень 2023 р.)
(2) Bain & Company, “The CEO Playbook for Climate Resilience” (вересень 2025 р.)
(3) McKinsey, “Risk, resilience, and rebalancing in global value chains” (серпень 2020 р.)

Опубліковано: 4 лютого 2026 р.